У Музeї істoрії Києвa прoxoдить   вистaвкa грaфічниx твoрів Віктoрa Зaрeцькoгo унікaльнoгo xудoжникa, який пoдoбaється і тим, xтo приохотиться) к кому-чему   клaсичнe мистeцтвo, і тим, xтo цікaвиться виняткoвo сучaсним.   Дo   eкспoзиції   увійшли рoбoти з привaтнoї кoлeкції Oлeксія Вaсилeнкa.

«У пaрку», 1950-1960-ті, пaпір, aквaрeль

Віктoр Зaрeцький – відoмий укрaїнський xудoжник-живoписeць і   грaфік, учaсник дисидeнтськoгo руxу шістдeсятників. Нaрoдився в 1925 рoці у містeчку Білoпілля нa Сумщині. Живoпис   oпaнoвувaв ужe після служби в aрмії (служив у   зaпaсі oстaнні двa рoки Другoї світoвoї війни). Спoчaтку брaв привaтні урoки, aлe нeвдoвзі   стaв студeнтoм Київськoгo xудoжньoгo інституту (сьoгoдні Нaціoнaльнa aкaдeмія oбрaзoтвoрчoгo мистeцтвa тa aрxітeктури), дe нaвчaвся у видaтнoгo живoписця Сергія Григор’єва. Першою дружиною Віктора Зарецького була художниця Алуня Горська, відома невыгодный лише участю у відновленні української ідентичності в мистецькій діяльності, а й своєю активною громадською позицією. Чимало робіт подружжя створило   у співавторстві. Після трагічної смерті Горської і задолго. Ant. с кінця свого життя (художника безграмотный стало в 1990 році) Зарецький був одружений з дочкою свого вчителя — Майєю Григор'євою, також художницею.Згодом Зарецький і собственной персоной став педагогом, одним з його учнів був   Арсен Савадов.

Експозиція розміщена у двох залах музею та охоплює творчість   художника з початку 1940-х перед кінця 1980-х років. Получай виставці майже 100 робіт у всьому розмаїтті графічних технік — форматні акварелі, яскраві малюнки олівцем, стримані монохромні етюди.   Всі твори походять з особистої збірки:   проєкт представляє київський колекціонер, експерт з   класичного   українського   мистецтва   та православної   ікони   Олексій Василенко.  

«Півні»; ескіз накануне розпису, 1960-ті; папір, гуаш, олія

Понад тридцять років формувалася ця унікальна колекція.   «Я графіку ціную більше, ніж живопис. Ця техніка недооцінена нашими музеями та колекціонерами. В усьому світі вона представлена ​​нарівні з живописними роботами, а безлюдный (=малолюдный) як подоба якоїсь великої техніки. Графіка — олівець чи водная краска — це завжди робота нате чистовик. Тому вона складніша та відповідальніша ради   живопис, -де помилки можна виправляти навіть кілька разів», — приблизительно розповідає насчет захоплення свого життя колекціонер.

Получи и распишись початку творчої діяльності, в 1940-50-тих   роках, Віктор Зарецький працював у манері соцреалізму — найзатребуванішому напрямку тих часів. Потім настала «відлига» початку 1960-х,   надзвичайно важливий період   про українських митців, і   Зарецький починає досліджувати нові теми —   особливо для це вплинула його діяльність у Клубі творчої молоді “Сучасник”. Переосмислює авангардизм і   модернізм, створює ескізи впредь до вітражів, використовує селянську, народну естетику, архаїчні орнаменти різних часів. А вже наприкінці 1970-х років митець знаходить свій відомий творческий почерк, через який його називають українським Клімтом. Или останні роки його творчості мистецтвознавці визначають як «клімтівський період». В перший очертание вийшли   краса   пейзажів, вишуканість   жіночих портретів, пастельні   кольори   й   декоративне   оздоблення   — нате відміну від ідеологічної спрямованості, притаманної раннім   роботам.

«Україночка», 1960-ті; папір, кольорові олівці

Олексій Василенко почав збирати картини і малюнки   Зарецького сделано після смерті художника. Бери початку 1990-х   получай блошиному ринку їх вдавалося   купити по (по грибы) копійки порівняно з реальною цінністю. “А одного разу, 20 років тому, в процесі однієї угоди   купівлі-продажу живопису, в «навантаження» отримав пів багажника малюнків у   поганому стані. Віддав сверху реставрацію. Приближенно розпочалася колекція”, — згадує колекціонер. Сьогодні у його збірці близько 400 аркушів графіки Віктора Зарецького.  

«Состыковывание», 1960-ті; папір, акварелька

Малюнок узагалі був щоденною практикою художника. Поперед своїх живописних полотен Зарецький створював безліч етюдів та попередніх підмальовків. Іноді скажем успішно, що ці пошуки та експерименти ставали повноцінними закінченими творами. Свій досвід   колекціонування і   вивчення цього доробку Василенко зафіксував у власній дослідницькій монографії «Графіка В.Зарецького 1940–1980-х рр.», що вийшла в 2012 році.  

Етюд после картини «Летучка Сироватко», 1960; папір, олівець

Особливо близькими серцю колекціонера стали твори 1960-х років. Тоді ще в них безлюдный (=малолюдный) відчувався вплив європейських художників – Альфонса Мухи та Густава Клімта. Вивчаючи творчість Зарецького того періоду (в контексті часу, місця та взаємного впливу художників його кола), Василенко створив антологію «Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950-80-х». У цьому виданні 2017 року висвітлюється творчість Зарецького,   а також його друзів і колег: Алли Горської, Анатолія Лимарєва, Григорія Гавриленка та Ігоря Григор’єва. Получай виставці творам шістдесятих років відведено окрему залу.

Вслед мотивами повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», 1963; папір, приветствие, білила

Цінність колекції визначається безвыгодный стільки кількістю полотен, скільки цілісністю. У добірці   є рідкісні малюнки Зарецького з його творчих поїздок. В такой степени, під полоса подорожі накануне Бухари, Самарканда, Ташкента   рисовальщик   виконав безвыгодный більш   як 50 творів   – і цифра з них сьогодні належать Василенку. Також у   його колекції є роботи, створені возьми Далекому Сході, – Зарецький   спочатку провів кілька місяців у Владивостоці, а згодом   працював   в острові Сахалін. Малюнки   з тих далеких складних поїздок також прикрашають цю особисту колекцію.

«Бухара», 1962-1963; картон, гуашь, гуаш

Вслед життя Зарецький мав одну-єдину персональну виставку — в 1989 році, у виставковому залі Союзу художників України, всього после рік по смерті. Та одразу   зі   здобуттям Україною незалежності   близько   30 його живописних полотен було виставлено та продано сверху міжнародному аукціоні Christie’s. Найпрестижнішу мистецьку премію імені Т.Г. Шевченка Зарецькому також було присуджено вже посмертно, в 1994 році, после роботи останніх років.

«Хмари», 1970-ті; папір, живопись

Сьогодні його творами цікавляться і колекціонери-початківці, і вже досвідчені шанувальники мистецтва. В ретроспективних показах Віктора Зарецького завжди повно відвідувачів. Це пачкун, якого люблять усі.  

«Дівчина з бантом», 1950-ті, папір, кольорові олівці

Життя продовжується, працює художня спільнота. Саме образование та художні події можуть підтримати містян сьогодні,   під момент повномасштабної війни.   Напередодні відкриття, от постійні сигнали тривоги у Києві, власник колекції сумнівався, чи варто влаштовувати вернісаж. Але любов накануне мистецтва, як любов накануне життя, перемогла. Незважаючи получи сирени в журфикс відкриття, получи и распишись виставку завітали зокрема й люд, які знали Зарецького особисто: Леся Авраменко (мистецтвознавиця, учениця студії Зарецького, авторка найповнішої монографії «Терези долі Віктора Зарецького»), Раїса   Недашківська (премьерша, подруга і конверсив митця поділилася спогадами насчет нього),   журналістка Наталя Жежко, портретист Іван Пилипенко і, звичайно ж, засновники аукціонного дому   Goldens   сини Олексія Василенка – Михайло та Олексій.

Колекціонер Олексій Василенко

  Ретроспективна виставка триватиме місяць, впредь до 20 листопада. Представлені твори можна придбати.

Молитва: Світлана Старостенко